Українська кераміка ручної роботи: гонзо репортаж з місця подій

Літнє сонце інтенсивно нагріває черево старого ряданського завода. Корпус розробок хімічної зброї. Третій етаж і направо: по центру коридора буде кабінет начальника цеха і справа від нього ще один цех. Це наші дві майстерні КЕРРА. Я Ілля, а це пан Сквозняк і нам чутно, як він шарпає краї відкритих коробок на стелажі: кряк-кряк, кряк-кряк… Стіни сипляться повільно, але впевнено і стають ще більш красивими. На мій погляд так точно. Все це виглядає як не просто якийсь не лофт, а як його батько, справжнє старе виробництво чогось, де вже виробляється щось інше. Атмосфера вічної кризи. Вічної промки. Вічної української кераміки ручної роботи. Справжній андеграунд проростає з пилу і бруду, як квітка. Так воно і є.

Після середи наступає четвер так само вірно, як те, що після великого лиття завжди наступає велике ліплення, а за ним – марафон глазурування виробів. І лише потім ми все гарненько шліфуємо і пакуємо, щоб приступити до танців з бубном в інстаграмі і гри в трейдинг на ім’я “контекстна реклама гугл”. Справа навіть не в тому, любиш ти ліпити чи ні, керамічна майстерня, особливо сімейна – це дуже багато різних діяльностей і стилей життя в одному приміщенні. А ліплення під Вівальді або під лекціі стародавнього Риму займає в цьому процесі хоч і найсолодшу, але все одно не більше ніж треть усього процесу. Все інше – це все інше і у будь-якій справі моя універсальна порада: йти у темний ліс треба відразу, чекати нічого, просто втратиться час. Тільки тому в принципі я опинився тут, в словах цього тексту.

Атмосфера і вайб керамічної майстерні

-Що я тут роблю? – кидаю у пустий простір.

-Та різне, – сам собі відповідаю.

Отак і поговорили, тепер можна працювати.

На столі розкидані інструменти, більшість з яких не прийдеться жаліти. І не особо хотілось, а от як хочеться, так це просто кидатись в процес як звір, але як людина у глину. Глиномесити по повній, о так! Керамічні пєтлі пошарпані і в засохлій глині наче в глазурі, деякі (улюблені) перемотані скотчем, але продовжують маслати і працювати по попвній. Так воно все і тримається, на доброму слові, скотчі та вірі у процес. Ловлю себе на думці, що звук наждачки об кераміку придає альбому “продіджі” додаткового драйву. От і ідеальний таймінг, завжди знайдеш його де завгодно, якщо носа не вішати.

Іноді я до сих пір дивлюсь на себе одягненного в костюм пілота F-16 у заводському зеркалі і не розумію, що таке займатись керамікою ручної роботи, навіть враховуючи те, що я сам майстер. Тому напевно раніше і називали майстрів майстрами частіше, нарративно і прямо, щоб вони самі не забували що і хто такий майстер. Це не легко. Спробуйте, якщо не вірите. Але майстри на майстер-класи з ліплення не рахуються, бо в мене на них алергія. Як і на бонусні картки з продуктових магазинів.

Груба естетика глини ручної роботи

Мозолі це не симптом, скоріше це як шлях, майже як вибір. Як і кераміка ручної роботи. БО це така робота по-справжньому пильна в усіх значенням цих. Ну і в цілому по-різному буває з керамікою, як ментально, так і фізично маєш бути в тонусі. Іноді в костюмі дуже жарко, але це ніщо проти тих моментів коли буває холодно, бо коли тут у майстерні буває холодно, то це як правило 0 градусів чи -5. І це кайф. Спочатку я хотів нити про це у сторіс. А потім зрозумів, що одягаючи холодний костюм і холодне взуття я з якоюсь маніакальною радістю продовжую займатис глиною ручної роботи навіть у -5 і без світла. Безумство? Можливо, як хтось дізнається як ще знайти мощні сенси, то хай напише чи набере.

Окремий краш KERRA: чайний посуд ручної роботи

Якось в мене спитали як можна створювати чайний посуд ручної роботи не заправляючись пуером? Ну… Як, як, можна просто заправлятись да хун пао. І в мене є ще варіанти, покраще ніж купажирований вінігрет темних улунів під ім’ям да хун пао… Доречі багато чаїв я виклав в нашому інстаграмі у пості “поради новачкам у чайній церемонії”, почитайте, для Вас старався.

Запах “да цинь” від мого близького друга Артемія з tea chinatown піднімається з відкритого синього чайника тецубіна. Оце справжній стаф. Костюми хім захисту, окуляри і плотні маски не захищають від цього аромату. Як жеж якісним дань цуням і темним улунам пасує майстерня! Великі вікна і високі стелі… Груба, але справжня естетика ремесла ліплення глини і лиття кераміки. І сама глина. Що за чудо таке… Вона не м’яка і не тверда. Безкінечно пластична. Піддатлива настільки, наскільки це потрібно… Це справді важко пояснювати словами, ця історія більше про тактильні відчуття, вона на пальцях, глина говорить з тілом. А оскільки мозок це тіло, вона говорить зі мною через пальці, вона говорить про те, що хоче знайти свою форму, стати чимось. І я просто роблю те, що вона хоче. Часто можна почути тезу про те, що ідеї ніхто не придумує, вони просто приходять і все. Так от: це правда, але мені їх розповідає сама глина.

Доречі до кожного замовлення ми даємо домашній майстер-клас з ліплення, щоб Ви могли познайомитись з матіралом власноруч.

Пишіть, звоніть, буду радий допомогти чи проконсультувати, якщо хочете – приїзжайте до нас поліпити, без офіційної програми майстер-класу, просто так, все по-людськи, поважаю і ціную. Обійняв. Будемо на зв’язку.