СКУЛЬПТУРА РУЧНОЇ РОБОТИ “КАЛАНТОС” (КЕРАМІЧНА СТАТУЯ, РУЧНЕ ЛІПЛЕННЯ)

Квазіквітки зовсім не схожі на земні рослини. Вони – прибульці з далекого космосу, мають тверду структуру і після вилучення можуть вічно зберігати свою форму. У цьому криється їхня головна цінність: якщо зірвати таку рослину під час цвітіння, то такою яскравою і квітучою вона залишиться назавжди.

Одна з таких квазіквіток, перша в нашій колекції – Калантос.

Квітка бунту і метаморфоз. Символ перетворення і проростання нових ідей. Ти ніколи не знаєш де її знайти, зате точно можна визначити, де калантос не зустрінеться. Заради нього потрібно забиратися в глибокі піски “сухих” планет.

Ясна річ, що доводиться йти туди вночі в громіздких окулярах нічного бачення і цих дивних безшумних джетах (взуття для високих стрибків >10 метрів). Виглядає ця авантюра воістину захопливо: кілька темних постатей у захисних костюмах зі світловими помаранчевими очима на тлі сліпої ночі стрибають у безкрайніх пісках. У їхніх руках величезні, дуже яскраві, круглі ліхтарі, а в навушниках грає техноджаз.

-Що вони роблять?
-Шукають чорні прямокутні брили, що стирчать із піску.

Так, це ніяк не нагадує збір квітів на ясній галявині під земним сонцем. Тут є нюанси.

Калантос – це квазірослина моментального цвітіння. Що це означає? Він може перебувати у двох станах. Перше, звичайне і більш постійне його становище – спляче, коли він ховається від брутальних умов нежитлових планет, на яких росте у вигляді матово чорної прямокутної брили. Але заради чого такі мисливці, як ми, вирушають на пошуки цього кольору, – це другий, рідкісний, квітучий стан, що триває не більш як пару секунд.

Для того, щоб калантос зацвів, потрібно створити відповідні умови. У природному, якщо доречно так висловитися, варіанті калантос зацвітає від падіння космічних тіл на поверхню пустелі. Створюючи сплеск тиску і температури під час удару об поверхню дюн, метеорити немов би “будять” калантос і він моментально зацвітає. Народжена у вибуху квітка надзвичайно магнетична: поруч із собою вона викривляє волю і час, а в середовищі з киснем пахне сандалом і легкою ноткою розплавленого органічного металу.

Однак, чекати сотні років, поки метеорит влупить у відповідне місце – не в наших силах. Тому, знайшовши брилу в піску, ми дуже радіємо, а потім закладаємо з усіх боків місце харвесту вибухівкою. Дуже потужною вибухівкою. І підриваємо його.

У 37% це спрацьовує і найсоковитіші брили під час вибуху розкриваються. Ми ще якийсь час витрачаємо на те, щоб знайти їх повторно, вже після процедури. Після ми поливаємо їх азотом, фіксуючи квітучу форму на віки вічні, і пакуємо калантоси в правильну коробочку для транспортування на Землю. Щоб вони могли тут викривляти волю, час і сонячне світло. Немов швидкоплинний бунт закарбований у вічність.